Я - вчитель... Два чарівних слова, які змушують зазирнути у власне серце, в свої думки, подумати про себе.
Чи вистачить мені сил йти в ногу з часом, бути цікавою, різною, новою?Всі ці роки я ні на хвилину не забувала народну мудрість і намагалася слідувати їй: виховувати «крилатого» може тільки «крилатий» педагог,виховувати щасливого може тільки щаслива, а сучасного - тільки сучасна людина»
Учитель - це стан душі. Це спосіб життя.
Професія вчителя – одна з найвідповідальніших. Особистість вчителя…
Це завжди пошук, сумнів, тривога і співпереживання.
«Я буду вчителем!» … Скільки разів повторювала цю фразу!
І скільки внутрішньої боротьби: бути чи не бути вчителем? Бути! З якою метою? Бажання бути корисною (так вчили мої вчителі), бажання багато знати (це мої відчуття), бажання комусь допомогти (це ж так звично).
Непростим виявився шлях до школи…
І поступово все визначилось.
Я – вчитель!
Яким повинен бути вчитель? Адже це мені вести по сходинках в доросле життя вченого, лікаря, вчителя, будівельника, майбутнього урядовця… За те, яким він стане, несу відповідальність і я, тому що закладаю фундамент наукових знань: про життя, про світ.
Діяльність вчителя можна порівняти з працею хлібороба і будівельника –зерна добра, поваги, справедливості засіває він в душі учнів, цеглинками знань заповнює їх розум, допомагає знайти правильну дорогу в житті.
Від особистих якостей вчителя залежить те, якими стануть його учні.
Завдання вчителя вбачаю в тому, щоб допомогти дитині ввійти в недосконалий світ не як гостю, який потребує пояснення екскурсовода і постійного супроводу, а як повноправному жителю – діячу планети Земля.
Працю вчителя оцінити дуже важко: результатів не видно одразу, вони можуть з̓явитися через багато років. Він працює з дитячими душами і тому не має права допускати помилок. Шлях дитини – учня схожий на життя квітки, яка живиться соками рідної землі і розкривається назустріч світлу – Сонцю. Впевнена, що як хірург повинен бути з чистими руками, так і вчитель – з чистими намірами.
Я – вчитель біології. «Біо» - це «життя» (Люблю її у всій різноманітності фарб!), «Логос» - «вчення, поняття, наука» (Дуже багато чого хочу пізнати, зрозуміти)
Біологія і мистецтво – це мій світ, науки, які разом з учнями нам відкривати. Досить часто в мене виникає питання: чому і як вчити? Термінам? Законам? Дослідам? Ні, не тільки цьому. Вчу любити, розуміти і вдумливо читати вічно молоду книгу Природи. Адже вона є наочним посібником і книгою відкриттів, де кожна травинка, кожен листок, квітка, гілка, грибок, тваринка несуть в собі цікаву інформацію.
Допомогти учням побачити і оцінити цю красу – ось моє завдання.
Блискучі очі і підняті руки учнів (коли навчальний матеріал засвоєно), радісні голоси «ох!!!» від здивування…- ось результат мого спілкування з дітьми.
Не тільки на уроці дитина розкривається як діяч. Найбільше дитина відкривається на природі (під час навчальних чи просто екскурсій), в позакласній роботі, в якості трударя і дослідника (під час роботи на шкільній навчально-дослідній ділянці), під час літньої практики. Природа – найкращий вчитель: в ній нема роздвоєння. Її і наводжу в приклад – як зразок – для збереження цілісності внутрішнього світу дитини. Природа і людина – нероздільні. Як Природа звичайна і неповторна, так і мої учні повинні бути щирими, відкритими і добрими. Намагаюсь цього досягти, так як вважаю, що кінцева мета шкільної освіти – виховання хорошої Людини.
